Етнічний склад українських губерній (за даними перепису населення Російської імперії 1897 р.)

Загальний перепис 28 січня 1897 року був першим та єдиним в історії Російської імперії. Хоча питання про національність не ставилося, перепис фіксував розподіл населення за ознакою рідної мови. Важливо, що незважаючи на офіційну концепцію «триєдиного російського народу» (який нібито складався з «великоросів», «малоросів і «білорусів»), перепис враховував окремо носіїв російської (великоруської) та української (малоросійської) мов. Результати перепису продемонстрували, що носії української мови становлять більшість населення дев’яти губерній імперії. Ці губернії розглядалися як базові для створення автономії представниками українського національного руху на межі ХІХ та ХХ століть (дивись: “Адміністративно-територіальний поділ українських земель в Російській імперії на 1914 рік”, “Українське питання (1914)“, “Грушевський. Якої автономії і федерації хоче Україна”, “Український національний конгрес-з’їзд 6-8 квітня 1917″, III Універсал Центральної Ради).

Суперечка про національний характер українського Південного Сходу виникла влітку 1917 року, коли Тимчасовий Уряд Керенського вирішив обмежити територію автономної України, керовану Центральною Радою, п’ятьма губерніями. Були вилучені Харківська, Катеринославська, Херсонська і Таврійська губернії. Саме вони фігурують у наведеній нижче таблиці як «Південний Схід». У підрахунках населення 9 українських (і зокрема 4 південно-східних) губерній ми не враховуємо жителів Криму, який належить до Таврійської губернії.

Українські губернії

адміністративні одиниці	малороси (українці)		великороси (росіяни)		інші		разом (100%)
	кіл-ть	%	кіл-ть	%	кіл-ть	%
Волинська	2 095 579	70,1	104 889	3,5	789 014	26,4	2 989 482
Подільська	2 442 819	80,9	98 984	3,3	476 496	15,8	3 018 299
Київська	2 819 145	79,2	209 427	5,9	530 657	14,9	3 559 229
Чернігівська	1 526 072	66,4	495 963	21,6	275 819	12,0	2 297 854
Полтавська	2 583 133	93,0	72 941	2,6	122 077	4,4	2 778 151
Харківська	2 009 411	80,6	440 936	17,7	41 969	1,7	2 492 316
Катеринославська	1 456 369	68,9	364 974	17,3	292 331	13,8	2 113 674
Херсонська	1 462 039	53,5	575 375	21,0	696 198	25,5	2 733 612
Таврійська (загалом)	611 121	42,2	404 463	27,9	432 206	29,9	1 447 790
Разом по українським губерніям (без Криму)	16 940 985	76,2	2 586 989	11,7	2 695 841	12,1	22 223 815
Разом по Південному Сходу (без Криму)	5 474 237	66,1	1 604 785	19,4	1 201 778	14,5	8 280 800

Повіти та градоначальства Таврійської губернії

Таврійська губернія Російської імперії складалася з 8 повітів і 2 градоначальств. Три повіти (Дніпровський, Мелітопольський і Бердянський) належали до материкової частини, а решта – до Криму. Згідно даних перепису 1897 року, українці становили абсолютну більшість в материковій частині та відносну більшість в цілому по губернії. При цьому в півострівний частини Таврійської губернії українці становили меншість. У зв’язку з таким станом справ, кримська проблема зазвичай розглядалася окремо від південно-східної. Ще в 1917 році лідери національного руху претендували на включення в українську автономію тільки материкової частини Таврійської губернії, хоча пізніше не лишали без уваги і Крим. В наших таблицях дані про сумарне населення Південного Сходу всюди розраховані без Криму.

Північні (материкові) повіти Таврійської губернії

адміністративні одиниці	малороси (українці)		великороси (росіяни)		інші		разом (100%)
	кіл-ть	%	кіл-ть	%	кіл-ть	%
Дніпровський (Олешки)	156 151	73,6	42 180	19,9	13 910	6,5	212 241
Мелітопольський	211 090	54,9	126 017	32,8	47 132	12,3	384 239
Бердянський	179 177	58,8	55 303	18,1	70 238	23,1	304 718
Разом по Північній Таврії	546 418	60,6	223 500	24,8	131 280	14,6	901 198

Повіти та градоначальства кримської частини Таврійської губернії

адміністративні одиниці	малороси (українці)		великороси (росіяни)		інші		разом (100%)
	кіл-ть	%	кіл-ть	%	кіл-ть	%
Перекопський	11 316	22,0	11 743	22,9	28 334	55,1	51 393
Євпаторійський	13 345	21,1	11 107	17,6	38 759	61,3	63 211
Сімферопольський	10 132	7,2	42 833	30,2	88 752	62,6	141 717
Ялтинський	2 024	2,8	19 879	27,1	51 357	70,1	73 260
Феодосійський	13 304	11,5	34 974	30,2	67 580	58,3	115 858
Керч-Єнікальське	7 037	16,1	24 370	55,8	12 291	28,1	43 698
Севастопольске	7 545	13,1	36 057	62,8	13 853	24,1	57 455
Разом по Криму	64 703	11,9	180 963	33,1	300 926	55,0	546 592

Частина території сучасних Донецької та Луганської областей до революції належала до Області Війська Донського, переважно до Таганрозької округи. (дивись: “Донецька і Луганська області – це історичні землі донських козаків, а не України?”).

Загальні переписи населення:

1897  1926  1939  1959  1970  1979  1989  2001