Карта “Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії” (1712)

Карта “Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії” (1712) нюрнберзького картографа Йоганна Баптиста Гомана (1664-1724). Основою для цієї німецької карти послужили карти України Гійома Левассера де Боплана сер. XVII століття.

Гоманн – засновник німецької школи видання атласів (ця карта була вміщена в його атласі) – намагався стежити за впровадженням на картах актуальних політичних і військових реалій, змін кордонів та міжнародної ситуації. Людиною він був шанованою, і незабаром, в 1715 році був призначений географом Імператора Священної Римської імперії.

“Україна або козацька земля …” була картою театру військових дій Великої північної війни (1700-1721). Тому на картуш винесені гетьман Мазепа і його прихильники, позначено місце Полтавської битви 1709 року . Однак для нас важлива констатація: “Україна – земля козаків”. Цікаво, що на картуші використовується латинське написання “Укранія” (“Вкранія”) – так Україна досі позначається деякими романськими мовами: італійською, іспанською, португальською. В той же час, території на карті підписані вже “Україна”, з правильним порядком літер.

Через півсотні років після Боплана ми бачимо, що в результаті тривалої боротьби козацьких гетьманів між Варшавою та Москвою, незважаючи на поділ по Дніпру між двома зовнішніми силами, на карті Гомана Україна “виводилася” з “польських” кольорів, але при цьому і не зафарбовувалась у “московські” (дивись: “Україна та Малоросія — це одне і те ж саме?”). На цій карті “Україна” максимально наближена до своїх тодішніх етнічних меж- від Слобожанщини до Перемишля. Чому образ України Боплана було Гоманом розширено (зокрема на захід до Карпат) – важко сказати, адже він явно не мав карт українських етнічних земель, які з’являться тільки в XIX в. (дивись карту «Слов’янські землі» Павла Шафарика 1842 р.). Можливо, що він тут просто показав колишню «Польську Русь» або межі проживання «руського народу».

Також Гоманн явно намагався показати саме широкий “театр воєнних дій”, адже у нього, по суті, це карта південно-східної Європи і Причорномор’я; крім України показані не тільки згадані на картуші Молдавія, Волощина і Мала Татарія (Кримські володіння), але і Трансільванія, Болгарія, Стамбул, чорноморське узбережжя Кавказу, а з боку Московії – Смоленщина, Рязанщина і відповідна частина Дикого Поля. Зрозуміло, що стратегічні витівки Карла і Петра могли занести “фронт” вже не зовсім “Північної” війни в інші незвідані землі.

Оскільки на мапі адміністративні утворення виділені кольором, цікавим видається один колір на всю Україну від “Покуття” (Галичина) аж до “татарського шляху на Москву”, незважаючи на наявність польських воєводств на захід від Дніпра та польсько-московського кордону по Дніпру. Навряд чи Гомана вразило те, що Мазепа в 1704-1706 рр. поширив своє гетьманство на обидва береги Дніпра і дійшов військом до Замостя, адже все одно, до Перемишля влада його булави де-юре не поширювалася. Польща на цій карті явно ігнорується.

А звичне розрізнення України-Наддніпрянщини від Руси-Прикарпаття долається простим чином: написи “Червона Русь” і “Україна” проведено паралельно через весь жовтий “український простір”. Правда, в останньому “компромісі” Гоманн не був єдиним винахідником: в 1714 р. на карті в атласі лейденського видавця Пітера ван дер Аа (1659-1733), яка є іншою версією мапи Боплана, на картуші зазначено: “Україна, земля Червоної Русі”. Потім цей варіант назви України буде неодноразово повторюватися на західних картах.

Після цього карта Гомана перевидавалася його підприємством та іншими (зокрема ще одним нюрнберзцем Крістофом Вайгелем в 1719 р); останній спалах інтересу до неї припадає на часи російсько-турецького конфлікту 1730-х рр.

Дивись також: “Карта Чорного моря Ніколя де Фера (1705)”