Карта українських земель в 1788 році

Показаний на карті адміністративно-територіальний поділ приховує масштабні геополітичні перетворення попередніх десятиліть, а також є передвісником наступних змін. Цього року у Москві опубліковано вельми цікавий твір: “Топографічний опис Харківського намісництва”.

Всі козацькі автономії України протягом 1760-их – 1780-их були ліквідовані, а їх території розкроєні наново. Від Гетьманщини залишилися Новгород-Сіверське, Чернігівське і Київське намісництва. Від Слобожанщини – Харківське і Воронізьке Намісництва. Землі Запоріжжя поглинуло Катеринославське намісництво.

За 16 років до 1788-го відбувся перший поділ Речі Посполитої: австрійські Габсбурги забрали собі кілька польських воєводств (а згодом і Молдавську Буковину), з яких створили провінцію “Галичина і Лодомерія”. Це абсолютно штучне неісторичне утворення своїми межами мало нагадувало Галицько-Волинське князівство, латинізовану назву якого собі прибрало. Відбулося механічне об’єднання українських (русинських) та польських етнічних земель, які до того існували окремо. В результаті українці з 1848 до 1918 року боротимуться за адміністративний поділ Галичини за етнічним критерієм.

У Австрії та Польщі намагалися проводити реформи. Йосиф ІІ Габсбург обмежує владу римо-католицької церкви, запроваджує віротерпимість. У 1788 році в Речі Посполитій розпочався так званий «чотирирічний сейм», який мав на меті всеохоплююче реформування Польщі і повернення їй статусу суверенної держави. На порядку денному Сейму стояло питання консолідації польської нації, що передбачало адміністративно-територіальну уніфікацію, зміцнення центральної влади, подолання міжконфесійної ворожнечі.  Головним досягненням Сейму було прийняття Конституції 1791 року (дехто називає її другою в Європі після Конституції Пилипа Орлика). Однак ухвалені рішення не були реалізовані через опір консервативної шляхти та військове втручання Росії, Австрії та Пруссії. Через 30 років після 1788-го всі показані тут польські воєводства вже будуть частиною Російської імперії. Для порівняння дивіться карту українських земель станом на 1914 рік.

На 5 років раніше 1788 року Російська імперія анексувала Кримське ханство і створила на його території Таврійську область. Витіснення Османської імперії з Північного Причорномор’я тривало. Під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. війська Потьомкіна і Суворова отримали низку блискучих перемог і відвоювали для Катерини ІІ землі між Південним Бугом і Дністром. Імператриця марила “грецьким проектом”, що передбачав знищення Туреччини і відновлення на її території православної Візантійської імперії. А поки росіяни називали південні міста і фортеці на античний манер: Херсон, Севастополь, Фанагорія…

На Кавказі тривало антиросійське повстання горських народів під проводом шейха Мансура, якому, в міру можливостей, допомагали турецькі війська. Рух під проводом Мансура в багатьох аспектах був передвісником великої Кавказької війни 1817-1864 рр. Це була по-суті народна революція, яка подолала міжплемінні бар’єри і не обслуговувала інтереси окремих кавказьких князьків. Об’єднавчий дух задавався Ісламом: ситуація нагадуватиме імамат Шаміля ХІХ ст. та Імарат Кавказ ХХІ ст. Участь в упокоренні гірських народів Кавказу візьмуть також нащадки запорозьких козаків, яких у 1792 році розпочали переселяти на Кубань.

Через рік після 1788-го розпочалася Велика французька революція…