Навколосвітній українець (завершення)

Початок розповіді про Юрія Лисянського читайте тут

Палубні війни

Під час перебування на Гавайських островах вибухнув конфлікт між двома капітанами та їхнім невизнаним керівником Миколою Рєзановим. Мовчазне змагання амбіцій переросло у відкриту ворожнечу. Привід знайшовся: Рєзанов заходився збирати колекцію тубільних речей для імператорської кунсткамери. Він вимінював їх на шматки заліза, що знаходив на кораблі. Така діяльність стала не до вподоби Крузенштерну (може, пропали цінні для корабля речі?), і він влаштував справжнє судилище над Рєзановим. У результаті імператорський ставленик тяжко захворів і не виходив зі своєї каюти аж до кінця подорожі.

Та це був тільки початок його лих. Місія в Японії виявилася вкрай невдалою. Правителі Нагасакі заборонили кораблю входити у гавань. Самого ж посланця ізолювали на березі у квапливо збудованому палаці з паперовими стінами, але оточеному міцною бамбуковою огорожею. Через півроку напруженого очікування командор Рєзанов отримав відповідь – імператор повертав Росії всі дари і не бажав вступати з нею в будь-які дипломатичні або торгові відносини. На той час Японія залишалась абсолютно закритою країною.

В експедиції була ще одна проблема: відомий авантюрист, картяр і дуелянт граф Федір Толстой за допомогою хитрощів потрапив на «Надію», видавши себе за одного зі своїх родичів. Упродовж усієї подорожі команда потерпала від його жорстоких жартів. На одному з островів він купив величезного орангутанга. Якось цей «веселун» дав мавпі пляшку чорнила й зачинив її в каюті Крузенштерна. Усі корабельні зошити капітана були зіпсовані. Позбутися капосної парочки команда змогла лише на Камчатці. Звідти Толстой дістався до Аляски, прожив кілька місяців серед алеутів і успішно повернувся до Росії, де його охрестили Американцем.

Америка по-російськи

Отже, з Гавайїв «Надєжда» вирушила до Камчатки і потім до Японії, а «Нєва» взяла курс на Аляску. В липні 1804 року шлюп прибув на острів Кадьяк (зараз там розташований американський комерційний космодром).

Прибувши на американську землю, Юрій Лисянський довідався, що на російському острові Ситка індіанці тлінкіти розгромили укріплену факторію Російсько-Американської компанії. Артилерія зі шлюпа Лисянського надала допомогу російським промисловикам і союзним індіанцям. Зрештою фортецю відбудували, вона дістала назву Новоархангельськ.

Лисянський був прикро вражений ставленням росіян до корінного населення. Індіанці, оголошені російськими підданцями, виконували всі накази чиновників компанії. Чудові мисливці, вони успішно полювали на хутрових звірів і приносили комерсантам фантастичні прибутки, але ті платили їм лише бісером, тютюном і… одягом зі шкурок. При цьому харчування аборигенів залишалося справою їхніх власних рук. Юрій Федорович перейнявся співчуттям до тубільців. Він застерігав, що вони невдовзі можуть вимерти, а найбагатший у світі промисел зійде нанівець – «бо жоден з природних росіян не здатний добути навіть бобра».

Карколомне повернення

Нарешті всі справи в російській Америці були закінчені, трюми завантажені дорогоцінним хутром, і «Нєва» вирушила до Китаю, де мала зустрітися з «Надєждою». 15 жовтня 1805 року корабель наштовхнувся на острів, мешканцями якого були тільки тюлені-монахи й зелені морські черепахи. Нині цей клаптик суходолу посеред Гавайської гряди носить ім’я Юрія Федоровича Лисянського. А поле коралових рифів, на яких корабель мало не загинув, називається мілиною Нева. У 1909 році президент США Теодор Рузвельт включив цю територію до заповідника Гавайських островів як місце гніздування морських птахів. А у 2006-му острів Лисянського увійшов до складу пам’ятника природи «Папаханаумокуокеа», проголошеного ЮНЕСКО спадком людства.

Нарешті у листопаді 1805 року два шлюпи зустрілись у португальській колонії Макао та рушили до торгового міста Кантон, де моряки обміняли хутра на цінні колоніальні товари. Мета експедиції була виконана, шлюпи взяли курс на південь. Вони щасливо обійшли мис Доброї Надії, але невдовзі потрапили у густий туман і загубили один одного.

Вдруге на перебіг подорожі вплинула політика. Почалася війна між Росією та наполеонівською Францією. Поспішаючи на батьківщину, два капітани мимоволі влаштували перегони. Іван Крузенштерн вирішив оминути зустріч із французькими кораблями і спрямував «Надєжду» в обхід Британії з півночі. А Юрій Лисянський з тією ж метою наважився на дуже сміливий крок – якнайшвидше плисти до Англії. У результаті вперше в світі вітрильник без зупинок пройшов із Кантона до Портсмута за 142 дні. А 5 серпня 1806 року «Нєва» кинула якір у Кронштадті. Крузенштернова «Надєжда» прийшла туди на два тижні пізніше. Безпрецедентну на той час російську навколосвітню подорож першим завершив наш земляк.

Про Гавайї – мовою Котляревського

Після завершення навколосвітньої подорожі Крузенштерн отримав міжнародне визнання як науковець, був одним із засновників Російського географічного товариства. А Лисянський продовжив військову кар’єру. Найбільшою нагородою для нього стала золота шпага, яку йому подарувала команда «Нєви».

Сенсом життя Юрія Федоровича стала книга спогадів про його неймовірну подорож. Російські бюрократи дорікали йому, що академічна книга написана «мовою «Енеїди» Котляревського». Українець – він і на Гавайях українець! Через це, а може, ще й через ворожнечу з боку ображених російсько-американських чиновників, Лисянському двічі відмовили у публікації праці державним коштом. Він здійснив її за власні гроші у 1812 році. Це був перший опис Гавайїв російською мовою (з виразним українським акцентом). А вже через два роки книжка вийшла англійською в Лондоні.

У 1809 році великий мореплавець пішов у відставку. Прославлений капітан ніколи не забував своєї Батьківщини – України. У 1824 році він відвідав рідний Ніжин, став гостем Гімназії вищих наук, подарував їй свій атлас. Зараз поруч із будівлею гімназії стоїть пам’ятник видатному землякові.

На жаль, український мореплавець Лисянський завжди лишався у затінку слави адмірала Крузенштерна. Та важливіше в цій історії те, що вони обидва були першовідкривачами, гідними офіцерами і друзями до останніх днів.