КРУТИ

Бій відбувся 29 січня (16 січня за старим стилем) 1918 р. поблизу станції Крути під час наступу на Київ військ більшовицької Росії. Конфлікт розпочався у грудні 1917 року після того, як Українська Народна Республіка відмовилася визнати над собою владу петроградського більшовицького уряду Леніна. Більшовики натомість у цей час створили у Харкові альтернативний український уряд – народний секретаріат. «Запрошені» ним російські війська посунули спочатку з боку Харкова на Полтаву, а далі на Київ. У Києві інспірується повстання робітників на заводі «Арсенал». Його змушена була придушувати частина українських військ, замість того, щоб виступити на фронт.

З кінця грудня 1917 р. загін юнкерів 1-ї Київської юнацької школи імені Богдана Хмельницького (4 сотні по 150 юнкерів, 20 старшин, 18 кулеметів) під командою сотника Аверкія Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол поблизу кордону УНР і РСФРР. 27 (14) січня 1918 р. до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня (115–130 осіб) новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського національного університету, Київського університету, гімназистів старших класів українських гімназій (командир – сотник Омельченко). Українське військо зайняло оборону біля станції Крути.

Вранці 29 (16) січня розпочався наступ на українські позиції 6-тисячного (чисельність за оцінками різниться) більшовицького загону петроградських та московських червоногвардійців чолі з Павлом Єгоровим. Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати захисників Крут складали до 300 вбитих, поранених, полонених. Чимало полягло й червоногвардійців. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км.

Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на станцію Крути, уже зайняту червоногвардійцями. 27 полонених юнаків було розстріляно. Героїчний бій крутянців дозволив призупинити наступ червоних військ та відтягнув захоплення Києва. Це дозволило чимало встигнути українським дипломатам на Брестських мирних переговорах з Німеччиною та Австро-Угорщиною.

За рішенням Української центральної Ради 19 березня 1918 р. тіла вояків-студентів було перевезено до Києва та урочисто поховано на цвинтарі Аскольдова могила. Після здобуття Україною незалежності в 1991 р. подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. 1998 р. на місці бою біля станції Крути та на Аскольдовій могилі встановлено пам’ятні знаки.

Перейти на сайт проекту