Мазепа дбав лише про власні статки і мало опікувався потребами населення Гетьманщини?

Міф
Мазепа дбав лише про власні статки і мало опікувався потребами населення Гетьманщини

Історична реальність

Якими були заходи гетьмана щодо підтримки освіти та культури?

Усвідомлюючи значення освіти для розбудови держави, Іван Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Зокрема, заснована ще на початку XVII ст. братська школа, стараннями митрополита Петра Могили перетворилася на колегіум, а згодом на академію. Заходами Івана Степановича вона отримала підтвердження статусу вищого навчального закладу від Петра І, а також новий корпус (нині ‒ Староакадемічний корпус НаУКМА). Недивно, що Києво-Могилянську академію іноді ще називали «Могило-Мазепинською». Зокрема, саме така назва зустрічалася у вступі до одного рукописного твору 1705 року ‒ «Схід зорі над Парнасом Могило-Мазепіани». За часів Мазепи академія, без перебільшення, стала духовним центром не лише Гетьманщини, але цілої Східної Європи. Дбаючи про підвищення рівня викладання в Києво-Могилянській академії, Мазепа посприяв виокремленню теології, яка до того часу була складовою філософії, в окрему навчальну дисципліну. Кількома роками пізніше в академічному курсі також зʼявилися цілком нові предмети: математичні та природничі дисципліни. Викладачі та студенти Академії стараннями Мазепи були захищені від зловживань як козацької, так і міської адміністрації. Заклад мав судову автономію. При Академії була відкрита друкарня. Водночас гетьман дбав і про інші навчальні заклади, зокрема про Чернігівський колегіум. Будівля для нього також була побудована коштом гетьмана. З часом обидва навчальні заклади були обдаровані рiдкісними рукописами та виданнями з бібліотеки самого Мазепи. Є також згадка про те, що гетьман долучився до заснування у 1689 р. «латинської школи» у Харкові та її філії у Новгород-Сіверську, що згодом перетворилася на самостійний колегіум.

Для розвитку культури того часу велике значення мали заходи гетьмана щодо видання творiв української та перекладної лiтератури, зокрема творiв Афанасiя Заруднього, Дмитра Туптала, Феофана Прокоповича, Стефана Яворського, Пилипа Орлика, Самуїла Мокрієвича, Григорiя Двоєслова та багатьох iнших. Крім того, завдяки сприятливій внутрішній ситуації, в країні поширювалися твори з фiлософiї та теологiї, розвивалися суспільні та природничі науки.

Опосередковано діяльність І. Мазепи вiдбилася й на розвитку архітектури та образотворчого мистецтва, що дало пiдстави вченим-мистецтвознавцям говорити про виникнення в Українi наприкiнці XVII – на початку XVIII ст. унiкального стилю – «козацького» або «мазепинського» бароко. Виступаючи безпосереднім замовником, або адресатом тих замовлень, які здійснювалися іншими, Мазепа підтримував і сприяв розвиткові київської граверської школи. Вона існувала при друкарні Києво-Печерської лаври і була представлена іменами Олександра та Леонтія Тарасевичів, Івана Мігури, Інокентія Щирського, Данила Галяховського, Григорія Левицького та інших.

Найбільшою заслугою Івана Мазепи слід вважати розвиток цивільного, культового та військового будівництва. Перехід від широкого використання дерева до каменю, поява великих споруд, рясне використання орнаментів та безлічі декоративних елементів, поєднання елементів західноєвропейського бароко з традиціями народного мистецтва, усе це було ознаками нової епохи в архітектурі ‒ епохи бароко. Як відомо, коштом Івана Мазепи було збудовано, реставровано та оздоблено велику кількість церковних споруд. Найвідоміші з них ‒ це будівлі в таких монастирях, як Києво-Печерська лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський Богоявленський, Кирилівський, Михайлівський Золотоверхий, Чернігівський Троїцько-Іллінський, Лубенський Мгарський, Прилуцький Густинський, Батуринський Крупицький, Глухівський Вознесенський тощо. Крім будівництва нових та перебудови старовинних храмів княжої доби, гетьман робив до них коштовні подарунки: ікони, хрести, чаші, митри, ризи, дзвони, срібні домовини для святих мощів, богослужебні книги, оправлені та оздоблені золотом, сріблом, коштовним камінням, парчею, оксамитом та шовком.

Гетьман також опікувався православною церквою за межами України. Серед подарунків, зроблених гетьманом іноземним православним патріархатам, найбільш відомим є срібний антимінс, що зберігається у вівтарі грецького православного собору Воскресіння при Гробі Господньому в Єрусалимі. Іншим відомим дарунком було Євангеліє, виконане коштом Мазепи в Алеппо в 1708 р. для богослужбового вжитку православних сирійців. Крім цих дарів, гетьман виділяв певні кошти на милостині та допомогу православним християнам за межами України. Загалом на культурно-освітні потреби за час свого гетьманування Іван Мазепа витратив за сучасними мірками понад 1 млрд гривень.