Кримські татари не можуть називати себе корінним народом?

Міфи та стереотипи

Кримські татари не можуть називати себе корінним народом.

«Греки — корінний народ півострова, вони там були раніше нас з вами».

В. Путін

Історична реальність

Кримські татари є корінним народом Криму, і час їх появи як етносу не впливає на цей факт. А з греками все складніше.

а) етногенез кримських татар розпочався і відбувався на території Криму:

З міфом про «татар-прибульців» боротися найважче, тому що з боку самих кримських татар йому протистоїть інший міф, а повноцінної наукової дискусії з даної проблеми взагалі не було. Єдиною науково відбувщуюся та виваженою роботою на цю тему в українській історіографії є монографія Л.Войтовіча «Формування кримськотатарського народу».

Все починається з того, що «кримські татари» і «татари» — далеко не одне й те саме. Згадувати їх через кому так само безглуздо, як і, скажімо, «слов’ян» і «українців». Татари в широкому сенсі є великою групою народів не завжди одного походження, а у вузькому — або древнє плем’я з монгольських степів, або сучасний народ в РФ, який буде точніше назвати «казанськими татарами». Власне в самоназві кримських татар — киримли або кримці — вказівки на етнічну приналежність взагалі немає. Міфу навколо них немало сприяла й термінологічна химера «монголо-татари», що дозволяє спекулювати на походженні кримських татар.

Ще одна фундаментальна проблема — це статус корінного народу. У свідомості обивателя автохтоном є той, хто жив на конкретній землі першим, а всі інші не вважаються. До речі, в спробах обгрунтувати свої права на статус частина кримськотатарських публіцистів і, на жаль, істориків, вдаються до сумнівних етнологічним побудов, наприклад, виводячи таврів предками кримських татар (це приблизно те саме, що вважати трипільців прабатьками українців). Однак для того, щоб вважатися корінним, народу потрібно лише сформуватися на даній території і не мати іншої батьківщини за її межами, а час початку етногенезу не грає ніякої ролі.

Отже, кримські татари як етнос склалися в XI–XIII ст. на території Криму на основі місцевого половецького населення з включенням частини монгол та осілого гірського населення. Цим, до речі, пояснюється й різномаїття антропологічних типів киримли — від монголоїдів степів (де був присутній значний монгольський елемент) до середземноморського типу горян (грецький, італійський і черкеський елемент). Серед кримсько-татарської аристократії було часто-густо світле волосся й очі, зустрічаються вони і нині. Спроби простежити їх етногенез до таврів або, в кращому разі, до гунів — малопереконливі та безглузді, оскільки статус корінних народів у кримських татар, кримських караїмів і кримчаків і без цього не заперечувався ні одним із серйозних дослідників, а недавно, нарешті, був закріплений і на державному рівні.

Підсумок: кримські татари —- це корінний народ, що склався на півострові в XI–XIII ст. з місцевих половців, частини монголів і середземноморських народів, а не «оні прікочєвалі» з далекосхідних степів. Крим — єдина батьківщина киримли, і спроби заперечувати їх статус корінного народу — невігластво або свідома провокація.

б) коли говорите про греків у Криму, не забувайте уточнити, про які за рахунком!

Типова помилка В.Путіна та йому подібних — варити всіх греків в одному котлі. Насправді «греків» у Криму можна нарахувати цілих три хвилі. Перші — це класичні елліни давнини, сучасники Геродота та творці демократії. Вони переселялися до Криму, починаючи з 600 рр. до н.е., десь негайно змішувалися з місцевими варварами, десь зберігли себе «в чистоті» до римського часу. Після Великого переселення народів (від готів III ст. до гунів V ст.) говорити про «чистих» давніх греків безглуздо. Друга хвиля — це середньовічні ромеї, візантійці, власне «кримські греки», ні мовою, ні вірою не схожі на еллінів. Ці ромеї охоче вступали в шлюби з християнськими народностями Криму та спільно з готами й аланами утворили в горах своє князівство Феодоро. Після турецького завоювання в 1475 році вони або прийняли іслам, став з часом частиною кримськотатарського етносу, або продовжували жити маленькими ізольованими християнськими громадами, поки в 1778 році не були виведені О.Суворова до Азовського моря, ставши маріупольськими греками. Третя хвиля грецьких переселенців — це біженці з Османської імперії початку XIX століття, сучасні греки, що сформували Балаклавський батальйон і, на відміну від попередників, конфліктували з місцевими татарами. Втім, і тих, і інших спіткала однакова доля — депортація в 1944 р. Сучасні греки Криму — це спадкоємці репатріантів третьої хвилі, так що навряд чи про них можна говорити, що вони були в Криму «раніше нас з вами».