LIKБЕЗ продовжує цикл “Український некрополь”, що був розпочатий дописом Український некрополь: Могила Наталії Полонської-Василенко
25 років тому, 16 лютого 1992 р., на 92-му році життя відійшов у Вічність відомий український історик Олександр Оглоблин. Сталось це у невеличкому американському містечку Лудлов (місцеві часто кажуть Ладлов), що знаходиться у штаті Массачусетс (Ludlow, MA) за 150 км на захід від Бостону.
19 лютого 1992 р. о 7-й годині вечора в місцевому похоронному заведенні було відправлено панахиду. Наступного дня похоронну Службу Божу в Українській католицькій церкві святих апостолів Петра і Павла у Лудлові відправив православний священик із Гартфорда (штат Коннектикут) о. Дмитро Мамчур.
Поховали Олександра Оглоблина поруч із його дружиною Анною (1892-1965) та сином Дмитром (1925-1986) на старовинному кладовищі із поетичною назвою Oak Grove (дослівно означає дубовий гай). Це кладовище розташоване за кілька кілометрів від Лудлова у місті Спрінґфільд.
Похорон був велелюдним.
Шану автору численних фундаментальних праць з історії України, довголітньому президенту та почесному президенту Української вільної академії наук у США, засновнику та почесному президенту Українського історичного товариства, почесному члену Наукового товариства ім. Шевченка у США, колишньому професору історії Українського наукового інституту Гарвардського університету, Українського вільного університету у Празі та Мюнхені, Київського та Одеського університетів, редактору історичної секції “Енциклопедії українознавства” віддали його колишні учні та співробітники Марко Антонович, Любомир Винар, Любомир Гайда, Василь Омельченко, Ніна Синявська, Орест Субтельний. Не залишилась осторонь й українська громада Лудлова.
У 1995 р. на могилі Олександра Петровича було встановлено пам’ятник. Він збудований коштом українського академічного світу та української громади.
Справою зведення пам’ятника опікувався спеціальний Комітет, організований проф. Любомиром Винаром. Членами Комітету, крім професора Винара, були проф. Василь Омельченко, Марія Биковська та Микола Гайовий, який разом із своєю дружиною Яніною останні роки опікувався О.Оглоблиним.
* * *
Від Гарвардського університету, що знаходиться у містечку Кембрідж поруч із Бостоном, доїхати до могили Олександра Оглоблина зараз неважко. Швидкісною трасою це займе години півтори автівкою (прямого автобусного або залізничного сполучення між Бостоном та Лудловом немає).
Значно більше часу потребував сам Олександр Петрович, коли добирався до Гарварду на свої лекції. Зазвичай його машиною привозив син Дмитро.
У Спрінґфільді кладовище Oak Grove було відкрито для поховань на початку 1880-х рр. На його території росте багато сосен та дубів, що і пояснює назву місцевості.
Неподалік від головного входу по ліву руку на пагорбі розташований меморіал солдатам Громадянської війни у США (Civil War Monument).
Вершину пагорба увінчує триметрова гранітна статуя солдата на п’ятиметровому постаменті. Солдат, одягнутий у військову форму Союзу, у лівій руці тримає прапор. У його правій руці – опущена донизу шабля.
На пам’ятнику позначені дати Громадянської війни – 1861–1865 – та викарбуваний напис THEY SERVED THEIR COUNTRY (“Вони служили своїй країні“).
Навколо пам’ятника – поховання ветеранів Громадянської війни.
На кладовищі багато “етнічних” полів поховань. Є грецькі, іспанські, російські, мішані слов’янські ділянки.
Пам’ятник родині Оглоблиних завдяки його висоті та напису на тильному боці видно здалеку.
Проект пам’ятника був виконаний професором Кентського університету д-ром Осипом Мартинюком.
Пам’ятник зроблений із чорного граніту та складається з двох частин. Перша, висока частина ліворуч має вирізьблений хрест, герб Києва, вирізьблені портрети проф. О. Оглоблина, його дружини і сина.
На другій частині пам’ятника – подовжастій – вирізьблені імена та дати життя похованих.
За кілька метрів перед пам’ятником в землі лежить дошка із сірого граніту із іменем сина О.Оглоблина Дмитра.
Прикметно, що на пам’ятнику Олександру Оглоблину вибитий герб Києва – міста, в якому він народився, де навчався у Третій київській гімназії та Університеті св. Володимира, де викладав у Київському інституті народної освіти та Київському державному університеті, де у вересні – жовтні 1941 р. після захоплення Києва нацистами був головою Київської міської управи, а у 1942 р. очолював Музей-архів Переходової доби м. Києва.
За задумом архітектора, цей герб мав пов’язати родину Оглоблиних із рідною землею, адже після 1943 р. історик на Батьківщину не повертався.
Щобільше, даний елемент на пам’ятнику відбиває й наукові інтереси вченого. Не можна не згадати, що якраз за кілька місяців до появи цього пам’ятника у київському часопису “Наука і суспільство” (№ 7–8 за 1994 р.) вперше побачила світ робота Олександра Оглоблина “Герб міста Києва”, підготовлена ним ще у 1942 р. У цій невеличкій студії вчений досліджував київські герби “Куша” та “Архангел Михаїл”.
***
Якщо ви перебуватимете у Бостоні чи у Кембріджі у Гарвардському університеті та матимете вільний день – не пошкодуйте свого часу, з’їздіть до Спрінґфільда. Знайти могилу Олександра Оглоблина вам допоможе ця схема:
***
Складаю найщиріші подяки:
проф. Любомиру Гайді, із яким я та моя колежанка Наталка Лаас відвідали могилу Олександра Оглоблина під час мого стажування в Українському науковому інституті Гарвардського університету, президенту Української вільної академії наук у США (УВАН) проф. Альберту Кіпі та хранительниці фондів Архіву ім. Дмитра Антоновича УВАН у США Тамарі Скрипці за надану можливість опрацювання архівних фондів УВАН.
Див. також:
Український некрополь: Могила Наталії Полонської-Василенко
Український некрополь: Могила історика Дмитра Дорошенка