ДОРОСТОЛ

Доростольська битва 971 р. – не серед тих ратних подвигів, що найчастіше приходять на згадку, коли мова йде про київського князя Святослава Хороброго. Це не справедливо. І не тільки через те, що про неї зберіглося більше відомостей, порівняно з будь-якою іншою зі святославових битв. Але й через ту доблесть, яку виявила руська дружина, зіштовхнувшись з військом, що було чисельнішим і технічно більш оснащеним.

Театром бойових дій між русами та ромеями стала Болгарія. Після періоду сутичок протягом 970 р., імператор Візантії Іоан Цимісхій вирушає з походом перед Пасхою 971 р. За лічені дні василевсу вдається захопити столицю Болгарського царства Преслав, де хоробро бʼється лише руська дружина київського князя, а союзники болгари та степовики полишають Святослава. Після невдалої оборони цитаделі Преслава, залишки русів тікають до місця де їхній ватажок збирає всі сили для зустрічі імператора. І цим місцем був той самий Доростол.

Облога Доростола візантійцями почалася наприкінці квітня 971 р. та продовжувалася до кінця липня. У цей період сталося кілька сутичок, які показали ромеям, що вони зіштовхнулися не з якимись простими варварами, а потугою, яку так просто не здолати. Натяком на враження від противника є згадки про надприродну допомогу ромейському війську у візантійських джерелах — сили Святослава були надто потужними, щоб їх можна було здолати без Божого промислу.

Вирішальним стало 22 липня 971 р. Після наради з дружиною, під час якої київський князь промовляє, що краще загинути у бою, ніж повернутися додому як втікачі чи бранці, із соромом, втративши весь авторитет серед оточуючих народів, Святослав виводить все військо за стіни на бій з ворогом. І наказує зачинити брами, щоб ніхто не хотів втекти. Атаки русів були настільки потужними та лютими, що здавалося наче ніяких місяців голодної облоги й не було. Вони тіснили візантійців, чиї панцирі грілися під спекотним липневим сонцем. Святослава намагалися вбити, але безуспішно. Стурбований Іоан Цимісхій навіть пропонував князю особистий поєдинок, щоб не допустити програшу ромеїв. Але останнім на допомогу прийшла пилова буря та вдалий маневр одного з візантійських воєначальників, якому вдалося обійти дружину Святослава з тилу.

Руські вої були змушені знов відступити за стіни, але завдяки своїй доблесті, залишилися нескореними. Тепер можна було починати мирні перемовини з достатньо сильної позиції. Вже наступного дня відбулися переговори, за результатом яких уклали мирний договір, текст якого зберігся у Повісті временних літ. Руси обіцяли покинути Балкани, але натомість зберігали за собою всі торгові привілеї та отримали продовольство на дорогу до Києва. Під час цієї дороги, Святослав загинув на Дніпрових порогах від руки печенігів: вмерши як і жив — як непосидючий воїн. Але не в останню чергу саме завдяки його перемогам спадкоємці змогли сконцентруватися на розбудові Русі, центром якої остаточно став Київ.

Перейти на сайт проекту