Міфи та стереотипи
Друга світова війна розпочалася для України 22 червня 1941 року.
Історична реальність
Для багатьох українців вона безпосередньо почалася 1 вересня 1939 р. (офіційна дата початку Другої світової війни).
Цього дня Німеччина напала на Польщу, а бомбардувальники Люфтваффе бомбардували Львів. Протягом першої половини вересня німецьким бомбардуванням піддалися й інші західноукраїнські міста – Луцьк, Станіславов (тепер Івано-Франківськ), Тернопіль, Дрогобич, Сарни, Яворів, Стрий…
Серед мільйона солдатів Війська польського, які зустріли ворога на західних рубежах країни, понад 100 тис. були українцями. Тільки протягом вересня 1939 р. в боях загинуло близько 8000 українців-громадян Польщі. Наступаючи, Вермахт увійшов у межі Галичини і почав облогу Львова. Німецько-польський фронт проходив по півдню сучасної Львівської області.
У той же час, ОУН пов’язувала німецький напад з перспективою звільнення від польського панування та створення незалежної держави, а тому українські націоналісти підняли повстання в деяких районах Західної України. Крім того, кілька сотень українців вступила у війну на боці Німеччини у складі формування ВВН («Військові відділи націоналістів»), так само відомого як «Легіон Сушка».
17 вересня 1939 р. мирний час закінчився для тисяч українських радянських солдатів, які перетнули східний польський кордон. Хоча бойові зіткнення між Червоною армією та польськими військами були епізодичними і незначними, в них також гинули люди.
Трагедією українського народу була необхідність воювати один з одним у складі різних ворожих армій.
Див.: «Метою радянського керівництва в 1939 р. була допомога українському та білоруському народам, їх національне возз’єднання?»; «Завдяки пакту Молотова–Ріббентропа Східна і Західна Україна вперше возз’єдналися?».