Русь – назва одного з найдавніших слов’янських племен?

Міфи і стереотипи

Русь – назва одного з найдавніших слов’янських племен

Історична реальність

Гіпотеза про існування слов’янського племені “русів/росів” – невдала спроба критики літописної версії походження Русі від варягів.

Бажання відшукати на території Східної Європи русь/русів/росів у період, що передував легендарному “призванню варягів”, часто-густо спонукало навіть маститих дослідників вельми своєрідно трактувати відомості історичних джерел.

Літописна формула “Поляне яже нъıнѣ зовомая русь” цілком промовиста: назва “русь” для слов’ян не є споконвічною. Поляни, за літописцем, є одним із східноєвропейських слов’янських племен. Натомість, русь першопочаткова – це прибульці-варяги, “особи скандинавської національності”. “Идоша за море к варягом, к руси. Сице бо звахуть ты варягы русь, яко се друзии зовутся свее, друзии же урмани, аньгляне, инѣи и готе, тако и си”, – повідомляє нам літописець. Втім, літописець, скоріш за все, не був автором політично незалежним, тож в інтересах скандинавської династії був цілком спроможний “позбавити слов’янства” русь. До того ж, автор “плутається у свідченнях”, бо в іншому пасажі він твердить: “А словѣнескъ языкъ и рускый одинъ.“ Щоправда, вже у наступному реченні літописець уточнює: “От варягъ бо прозвашася Русью, а пѣрвѣе бѣша словѣне; аще и поляне звахуся, но словѣньская рѣчь бѣ.” Проте, в цих двох реченнях може йтися про різні епохи.

Однак й незалежний експерт з питань геополітики Х ст. чітко розрізняє росів та їхніх данників-слов’ян. Йдеться про Костянтина Багрянородного та його трактат “Про управління імперією“. Примітно, що вчений імператор не залишає ані найменшого шансу на сумніви у “неслов’янстві” росів. В його тексті наведені назви дніпровських порогів роською та слов’янською мовами, причому в роській легко упізнається старошведська.

Втім, “шведський слід” далеко не всім подобався у минулому й подобається тепер. Противники “скандинавського сліду” звуться “антинорманістами”. Однозначні відомості джерел їх аніскільки не насторожують, тож вони вперто відкидають будь-яку значущу роль скандинавів у складанні Русі. Найбільш ґрунтовно тезу “русь – безумовні слов’яни” виклав академік Б.О. Рибаков у обсяжній статті 1953 р. “Древние русы (К вопросу об образовании ядра древнерусской народности в свете трудов И.В. Сталина)”. Б.О. Рибаков побудував доволі складну історико-археологічну конструкцію з метою довести, що у VI – VII ст. існувало таке собі слов’янське плем’я “руси”, яке мешкало між Києвом та р. Рось (назва ріки, звісно, пов’язана із назвою цього народу).

Єдиним джерелом зазначеного періоду, котре дає бодай натяк на русів/росів у Східній Європі є Псевдо-Захарія – анонімний автор перекладу сірійською “Церковної історії” Захарія Ритора. В описі народів, котрі мешкають на північ від Кавказу, цей автор в одному пасажі з людьми-псами та амазонками згадує такий собі народ “єрос” – велетнів, котрі через розміри кінцівок навіть не здатні їздити верхи . Б.О. Рибаков беззастережно сприйняв гіпотезу О.П. Дьяконова про те, що сирійське “єрос” передає грецьке “рос/рус”. Слов’янство ж цих росів/русів для беззаперечного авторитета радянської славістики та русистики було апріорним та безсумнівним.

Ця концепція Б.О. Рибакова за понад півстоліття, що минули з моменту її оприлюднення, неодноразово зазнавала критики і вже багато років озглядається фахівцями як зразок історіографії в стилі “якщо факти не підтверджують теорію, то тим гірше для фактів”. Попри це, у популярній літературі та мережевій сфері думка Б.О. Рибакова залишається цілком авторитетною, тож згадана концепція до тепер користується популярністю.

У будь-якому разі, надійні джерела, що заперечують “буквальне” бачення “Повісті временних літ” (“От варягъ бо прозвашася Русью /…/”), на теперішній час невідомі. Жодні хитромудрі кабінетні конструкції, що ґрунтуються на, скажімо так, певному пересмикуванні фактів, не здатні перекреслити цитоване твердження літописця про русь – скандинавів.

Дивись також: “Росомони – стародавні росичі/русичі?” Укри – одне з найдвніших словянських племен, першопредки українців? Росія – (пра)батьківщина словян?