Хресна хода: імперські традиції на Володимирській гірці

Українська Православна Церква вшановує пам’ять Хрестителя Київської Русі 28 липня: “Блаженна кончина св. рівноапостольного великого князя Володимира настала 15 липня 1015 р. в с. Берестове, поблизу Києва. Похований він був у Десятинному храмі”.

Цікавою є історія пошанування його пам’яті на державному рівні в Російській імперії. Збереглося мало свідчень такого пошанування в київській церковній традиції в період Польсько-Литовського періоду та Козацької держави. Саме в Російській імперії в Києві було розгорнуто широку програму зведення храмів, пам’ятників та організацію заходів на честь св. рівноапостольного великого князя Володимира Великого. У ХІХ ст. споруджено храм на його честь, встановлено пам’ятник Хрестителю Київської Русі, започатковано хресний хід на Володимирську гірку.

Упродовж 1864–1917 рр. при великому кафедральному Києво-Софійському соборі діяло Свято-Володимирське братство, засноване у числі інших православних братств, що виникли у західних губерніях Російської імперії за підтримки держави. Їхня діяльність була спрямована на активну протидію впливу «латино-польської пропаганди».

Київське Свято-Володимирське братство було засноване на честь Володимира Великого у 1864 р. чиновником Святійшого урядуючого Синоду РПЦ Андрієм Муравйовим (1806–1874) і стало провідником російських імперських чорносотенних ідей у справі нівеляції традицій Київського Православ’я. Українські традиції нещадно викорінювалися і замінювалися великоросійськими, як єдино правильними і схваленими російським урядом та імператорськими установами.

Із заснуванням Київського Свято-Володимирського братства «обрусители Юго-Западного края» отримували іще одну громадську організацію, яка зосередила в своєму складі найбільш ревних прихильників російського православ’я і проголосила св. київського князя Володимира Великого своїм небесним патроном.

15 липня 1864 р. за ст. ст. у Києві, названому “свящєнним русскім Ієрусалімом”, відбулось відкриття Братства у день св. Рівноапостольного князя Володимира Великого, яке супроводжувалось величезною хресною ходою, традицію проведення якої було закладено ще у 1861 р. за ініціативи Андрія Муравйова.

У Софійському кафедральному соборі в приділі св. князя Володимира, де у вівтарній частині, праворуч престолу зберігався надгробок великого князя Ярослава, кафедральним протоієреєм Григорієм Крамарьовим було відслужено Божественну Літургію і виголошено роз’яснювальне слово для братчиків на відкриття Братства. Братчики і віряни, разом з корогвою та іконою св. князя Володимира Великого, рушили хресною ходою до Десятинної церкви.

Митрополит Київський і Галицький Арсеній (Москвін) відслужив Божественну літургію і по її закінченні з хрестом в руках очолив хресний хід від Десятинної церкви на Володимирську гірку. Як сказано в документі про відкриття Братства, поява корогви Свято-Володимирського братства серед учасників хресного ходу нагадала багатьом присутнім розквіт Києва як «матері міст руських».

Після богослужіння з усіх київських храмів церковні процесії прямували на Володимирську гірку, на хрещатицьке джерело повз Андріївську і Трьохсвятительську церкви та Михайлівський монастир до пам’ятника св. Володимиру.

Біля пам’ятника св. князя Володимира Великого митрополит Київський і Галицький Арсеній (Москвін) благословив присутніх хрестом. Сюди ж прибули печерська хресна хода на чолі з насельниками Києво-Печерської Лаври, які співали гімн на честь винуватця урочистостей, та парафіяни київських подільських церков. Військовий оркестр виконав гімн «Коль славен Бог», інші учасники хресних ходів також співали духовних пісень. Військові розташувались з обох боків біля пам’ятника на площадці, куди зійшлися три процесії.

Після звершення чину водосвяття на хрещатицькому джерелі пролунав 101 гарматний постріл для підсилення урочистості моменту. По закінченню свята печерський і подільський хресні ходи пішли до своїх осередків, а інші учасники повернулися на Софійську площу, де було окроплено святою водою військових, які вишикувались на площі. У Софійському соборі після короткої літії і співання многоліття, митрополит Арсеній окропив святою водою братську корогву і благословив відкриття Свято-Володимирського братства.

Розпочата у ХVІІ столітті інкорпорація Київської митрополії до складу Московського патріархату і перетворення її у першокласну єпархію з одночасним входженням українських земель у склад Російської імперії, призвели до того, що акції зі вшанування хрестителя Київської Руси у ХІХ столітті почали відбуватися за російськими імператорськими наказами, сценаріями та побажаннями.