English
РусскийЗ ЦИКЛУ «30 перемог українського війська»
Автор – Володимир Лободаєв, ілюстрації люб’язно надані Сергієм Шаменковим
Ярославська битва. 17 серпня 1245 р. Війська галицького князя Данила Романовича та волинського князя Василька Романовича біля міста Ярослав (нині Підкарпатське воєводство, Польща) розгромило об’єднане військо угорців, поляків та галицьких бояр на чолі з претендентом на галицький стіл князем Ростиславом Михайловичем. Результатом битви став остаточний розгром галицької боярської опозиції, зміцнення внутрішнього миру та міжнародного престижу Галицької та Волинської земель.
Синьоводська битва. 1362 р. Переможна битва об’єднаної литовсько-руської армії під командування князя Ольгерда Гедиміновича проти військ Золотої Орди на берегах річки Сині Води (нині Синюха, ліва притока Південного Бугу) поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області). Це фактично перша значна перемога військ Великого князівства Литовського над татарами в умовах степу. Результатом битви стало приєднання до Великого князівства Литовського Поділля та закріплення влади над Київським князівством. Вона поклала початок звільненню українських земель від золотоординського панування.
Грюнвальдська битва (Битва під Танненбергом, нині територія Польщі). 15 липня 1410 р. Одна з найбільших битв середньовіччя. Об’єднане військо Королівства Польського та Великого князівства Литовського перемогло військо Тевтонського ордену. У королівському війську були хоругви (підрозділи) з Галицької, Волинської, Подільської, Перемишльської, Холмської земель. У складі литовського війська були хоругви з Волині й Берестейщини, Київщини та Чернігівщини. Війська Тевтонського ордену були розгромлені. Перемога союзних військ підірвала військову могутність ордену і припинила просування німецьких рицарів на Схід.
Битва під Лопушним (Вишневцем). 28 квітня 1512 р. Битва між польсько-литовсько-руською армією на чолі з князем Костянтином Острозьким та татарським військом. Відбулася неподалік села Лопушне (Лановецький район Тернопільської області). Завершилась повним розгромом кримців. Втрати татар сягали щонайменше 5 – 6 тисяч вбитими і полоненими. Вдалося визволити 16 тисяч полонених чоловіків, жінок і дітей, захопити 10 тисяч коней. Після цього військо кримського хана кілька років не нападало на українські землі.
Битва під Оршею. 8 вересня 1514 р. Союзне військо Великого князівства Литовського і Польського королівства, очолюване руським князем Костянтином Острозьким, розгромило армію московитів на річці Кропивній під Оршею (нині місто у Вітебській області, Білорусь). Об’єднане військо складалося із українських, білоруських, литовських, польських загонів та невеликої кількості європейських найманців. Небезпека вторгнення вглиб Литви та подальших територіальних втрат на користь Московської держави була ліквідована. Битва під Оршею – це досвід спільних зусиль різних народів центральної Європи у боротьбі за свою свободу та незалежність.
Битва під Ольшаницею. 1527 р. Одна з найбільших перемог русько-литовського війська під проводом князя Костянтина Острозького над кримськими татарами, що сталася на берегах річки Ольшаниці (сьогодні – місцевість поблизу села Ольшаниця Рокитнянського району Київської області). Нищівний розгром кримців на деякий час зменшив небезпеку для Великого князівства Литовського з боку Кримського ханства.