Блог

У нетрях “Енциклопедії історії України”. Ржищів

Редагуючи “Еницклопедію історії України” (ЕІУ), час від часу зіткаюся з відомостями, які деякі автори деяких статей про українські міста позичають з вікопомної “Історії міст і сіл УРСР” (ІМіС). Ні для кого не секрет, що значну частину текстів ІМіС писали люди з невисокою (м’яко кажучи) кваліфікацією, і кількість зроблених ними помилок така, що не дозволяє ставитися до їхньої праці як до надійного джерела інформації. (Питання про неминучу у радянський час свідому фальсифікацію історії ми тут не розглядаємо.) Незважаючи на це, наші сучасники (і аматори, і люди з вченими ступенями) активно користуються 26-томним продуктом українських радянських краєзнавців, повторюючи всі їхні ляпи. Окремі такі ляпи заслуговують на спеціальні згадки.

ЗВІДКИ У МІСТА РЖИЩЕВА ДАТА ПЕРШОЇ ЗГАДКИ — 1506 РІК?

rzyszczow_c

Ржищів. Малюнок Наполеона Орди. 1870-ті роки

ІМіС (том “Київська область”) повідомляє про місто Ржищів, що “перші відомості про нього стосуються 1506 року” і дає при цьому таке посилання: Сводная летопись, вып. 1. СПб., 1876, стор. 283.

Насправді Ржищів з’являється у джерелах у 1580-ті роки. Невеличкий розшук про походження дати “1506” привів до таких результатів.

“Сводная летопись” має повну назву: Сводная летопись, составленная по всем изданным спискам летописи Л.И.Лейбовичем. Выпуск 1: Повесть временных лет”. Забудемо про те, що це видання не належить до наукових*. Його зміст виявився ширше за назву: після тексту “Повісті временних літ” (яка доводить виклад лише до початку XII століття) вміщено додаток з фрагментами Воскресенського літопису. Останній фрагмент датовано 1506 роком (правління великого князя московського Василія Івановича, який насправді князював у 1505–1533 роках). Після цього йдуть переліки удільних московських князів, смоленських князів і деяких царів зі всесвітньої історії (“А се писаны из царств”), а далі — “Список руських міст” (“А се имена градом всем Русскым, далним и ближним”) — пам’ятка кінця XIV століття. В тексті “Списку…” на стор. 283 у розділі “А се грады Литовские” дійсно є Ржищів (“Ржищев”), який стоїть у компанії з містами Литви, Білорусі і західних областей сучасної Російської Федерації.

Згідно з В.Л.Яніним (Янин В.Л. Новгород и Литва: пограничные ситуации XIII–XV веков, Гл. 4-я: К вопросу о дате составления обзора “А се имена градом всем русскым, далним и ближним”. М., 1998; http://litopys.org.ua/) “литовський” Ржищів можна пов’язати з селами (деревнями) Ржище Малюга і Ржище Карели, які відомі, зокрема, з переліків населених пунктів середини XIX століття. Ці села стояли на річці Туд — правій притоці Волги (Тверська губернія, тепер Селіжаровський район Тверської області)**.

Таким чином, згаданий у компіляції Лейбовича на сторінці 283 “литовський” Ржищів не має відношення до “київського” Ржищева, а дата “1506” не має відношення до жодного з Ржищевих.

 

*На одному з освітніх сайтів можна знайти таку характеристику “Сводной летописи”: “Стремясь к возможной полноте издания, Л.И.Лейбович соединил в общий текст все известия всех изданных к 1876 г. списков «Повести». Получившийся в результате «сводный» текст не читается и не мог читаться ни в одной из летописей. Текст этот механически соединяет взаимоисключающие утверждения летописцев различных эпох и различных убеждений, известия достоверные с известиями фантастичными, соединяет явно несоединимое, в результате чего подчас нарушается цельность и логичность летописного рассказа. При всем том работа Л.И.Лейбовича не имела единого принципа, хотя бы и механического, сведения различных текстов и была произведена весьма неряшливо. Пользоваться текстом Л.И.Лейбовича в настоящее время совершенно невозможно”. Про упорядника Лейбовича вдалося лише встановити його ім’я: Лев Ісидорович.

**Якщо в когось виникне бажання копати глибше, можна почати з Вікіпедії:

 

Коментарі
Звичайний патріотизм повинен бути підкріплений надійними джерелами і фактами, які можна використовувати як для свого усвідомлення, так і для «ідеологічних дискусій».

© 2014-2016 Ликбез. Atlaskit.

Вгору