У нетрях “Енциклопедії історії України”. Хмільник

Редагуючи “Еницклопедію історії України” (ЕІУ), час від часу зіткаюся з відомостями, які деякі автори деяких статей про українські міста позичають з вікопомної “Історії міст і сіл УРСР” (ІМіС). Ні для кого не секрет, що значну частину текстів ІМіС писали люди з невисокою (м’яко кажучи) кваліфікацією, і кількість зроблених ними помилок така, що не дозволяє ставитися до їхньої праці як до надійного джерела інформації. (Питання про неминучу у радянський час свідому фальсифікацію історії ми тут не розглядаємо.) Незважаючи на це, наші сучасники (і аматори, і люди з вченими ступенями) активно користуються 26-томним продуктом українських радянських краєзнавців, повторюючи всі їхні ляпи. Окремі такі ляпи заслуговують на спеціальні згадки.

СОЦИНІАНИ У ХМІЛЬНИКУ?*

ІМіС (том “Вінницька область”) повідомляє про місто Хмільник таке:

“З прийняттям Люблінської унії соціальний гніт посилився національно-релігійним. Українців примушували приймати католицтво. Наступу католицизму протидіяли місцеві послідовники західних реформаторів Кальвіна, Соціна та ін. У Хмільнику була заснована соцініанська школа вищого типу. Тут викладали польську й українську мови, риторику, поезію, філософію, історію, математику. Школа мала свою друкарню, видавала антикатолицьку літературу, готувала борців проти католицизму. 1585 року в місті відбувся протестантський Хмільницький собор”.

Насправді ніякої социніанської школи у Хмільнику на Поділлі не було. Автори некритично запозичили ці відомості зі статті Митрофана Симашкевича «Историко-статистическое описание заштатного города Хмельника…» у “Подольских епархиальных ведомостях” (1869, № 10-13). У свою чергу, Симашкевич переплутав подільський Хмільник з його тезкою — польським містом Хмєльником, де дійсно існував социніанський осередок. Що ж до “собору 1585 року”, то він з’явився через нерозуміння подільськими краєзнавцями терміну “збор”, який у джерелах XVI–XVII століть означав не тільки “зібрання”, а й “молитовний дім протестантів”.

*У цьому повідомленні я спираюся на консультації доктора історичних наук Вікторії Любащенко і кандидата історичних наук Оксани Задорожної.

Дивись також: У нетрях “Енциклопедії історії України”. Ржищів