Іван Мазепа не був обраним, а купив собі гетьманство, давши хабаря Голіцину?

Міф

Іван Мазепа не був обраним, а купив собі гетьманство, давши хабаря Голіцину.

Історична реальність

Коли і за яких обставин Іван Мазепа був обраний гетьманом?

Унаслідок підписання умов «Вічного миру» 1686 р. між Річчю Посполитою та Московією остання вступила до антитурецької коаліції – «Священної Ліги». 10-та стаття «Вічного миру» оголосила Бахчисарайський мирний договір 1681 р. з Туреччиною та Кримським ханством розірваним і встановила оборонний та наступальний союз Московського царства і Речі Посполитої проти південного супротивника. Тоді ж був намічений спільний українсько-московський похід на Крим, який мав відбутися 1687 р. На чолі московського війська стояв князь Василь Голіцин. Українське військо очолив гетьман Іван Самойлович, який був незадоволений ідеєю походу. За збігом різноманітних обставин похід виявився невдалим. Війська опинилися в дуже скрутному становищі. До того ж виявилося, що частина старшини незадоволена політикою гетьмана. Ситуацією, що склалася, скористався Голіцин − боярин, дипломат та державний діяч допетровської доби, фактичний голова уряду за часів регентства царівни Софії (1682−1689 рр.). Підтримавши старшинську змову проти Самойловича, він одним ударом позбувся небажаного союзника, знайшов винного в організації невдалого походу і підтримав обрання новим гетьманом людини, якій він довіряв.

Після арешту Івана Самойловича й усунення найбільш небезпечних осіб з його оточення на нараді у Василя Голіцина були обговорені майбутні «Коломацькі статті» − правова основа українсько-московських відносин протягом наступного гетьманства, а 25 липня 1687 р. на військовій раді на березі річки Коломак новим гетьманом України був обраний Іван Степанович Мазепа. Його кандидатура не була єдиною (іншими претендентами були генеральний обозний Василь Дунін-Борковський, полковий обозний Полтавського полку Прокіп Левенець, канівський полковник Яків Лизогуб), але на той час вона була прийнятна і для козацької старшини, і для царського уряду. Представники останнього знали його як людину любʼязну у спілкуванні, розважливого, щиросердного і сподівалися, що він буде зручним і покірливим гетьманом.

Питання про надання Іваном Мазепою хабаря в розмірі 10 тисяч рублів Василю Голіцину неодноразово обговорювалося істориками. Довгий час не можна було ні підтвердити цей факт, ні спростувати, аж поки в архівах не було виявлено, а потім опубліковано текст записки Івана Степановича, адресованої Василю Васильовичу. У ній гетьман Мазепа перепрошував за зволікання з відправкою грошового дарунка (було ще й багато коштовних речей), просив прийняти цей дарунок милостиво та наперед оберігати його, залишаючись його «благодеятелем» і «заступником».

Радянські історики трактували зміст цієї записки виключно як факт хабаря, і підкреслювали, що гетьман шляхом обману прийшов до влади, поправши усі козацькі традиції. Історики української діаспори здебільшого не помічали цей документ або всіляко заперечували його наявність. Насправді ж нічого незвичного у факті надання коштовного подарунка чи грошової суми не було. Це була звична практика «обдаровувавння» московських урядовців, що існувала ще задовго до того, як Мазепа був обраний на гетьмана. Більше того, якби це був хабар за обрання гетьманом, то Мазепа мав його сплатити Голіцину або безпосередньо перед обранням, або зразу ж по закінченню цієї процедури. Але ж гроші булі надіслані до Москви через рік після подій на Коломаку. Тобто надсилання цієї суми мало на меті заручитися підтримкою впливової людини, отримання від неї вчасного попередження будь-яких негараздів та змін в розстановці політичних сил в московському уряді. Гетьману, який прийшов до влади у скрутний для Гетьманщини час, не мав необхідної підтримки серед тогочасної старшини, не мав стабільного становища, конче була потрібна підтримка впливового князя Василя Голіцина і він намагався отримати її в найбільш відомий і простий спосіб.

Отже, подарунок у розмірі 10 тисяч рублів, сплачений з коштів, які дісталися Мазепі після конфіскації майна Самойловича, дійсно мав місце, але ці гроші були не сплатою за підтримку під час обрання гетьманом, а платою за майбутню підтримку та вчасну інформацію з владних кіл держави-покровителя.