Метою радянського керівництва в 1939 р. була допомога українському та білоруському народам, їх національне возз’єднання?

Міфи та стереотипи

Метою радянського керівництва в 1939 р. була допомога українському і білоруському народам, їх національне возз’єднання.

Історична реальність

За пропагандистською ширмою про «возз’єднання українського народу» приховувалися загарбницькі цілі Кремля.

Ніде в тексті Пакту Молотова-Ріббентропа, включно із секретним протоколом про розподіл сфер впливу, взагалі не згадувалося про українців чи білорусів. Навпаки, лінія розмежування сфер інтересів не збігалася з межами етнічної території українців і білорусів, а проходила набагато західніше – по Віслі, через Варшаву (охоплюючи польські етнічні території). На цьому наполіг особисто Сталін.

Наприкінці вересня 1939 року, коли по-новому вирішувалося питання про проходження радянсько-німецького кордону, Сталін відмовився від включення в СРСР українського етнографічного регіону Холмщини, що знаходився під радянським контролем. Він поступився цю територію Гітлеру.

Головною мотивацією при визначенні лінії проходження кордону було не досягнення національної єдності, а закріплення на стратегічних рубежах (ріки Сян і Буг) і оволодіння природними ресурсами (Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн).

Дивись: «Пакт Молотова-Ріббентропа служив справі миру, оскількі надавав необхідний перепочинок СРСР напередодні війни?»; «Завдяки пакту Молотова–Ріббентропа Східна і Західна Україна вперше возз’єдналися?»; «Возз’єднання Західної України з УРСР відбулося згідно законної та демократичної процедури?»