Севастополь — місто російської слави?

Міфи та стереотипи

Севастополь – місто російської слави.

Історична реальність

 

Не брехня, але пересмикування.

а) Севастополь належав двом імперіям – російській та радянській – а тому і «слава» повинна ділитися між усіма народами, що населяли державу та захищали місто.

За підрахунками Т.Таннеберга в статті «Комплектування російської армії» українці становили до часу Кримської війни 17% населення імперії, але оскільки на службу не призивалися цілі народи, то в сухопутних військах було майже 22% українців (дані з «Російського офіцерського корпусу» П.Зайончковського: 86% армійців становили східні слов’яни). А оскільки в Чорноморський флот рекрутувалися, в основному, жителі довколишніх районів, то там в середині XIX століття українцем був кожен третій, починаючи з легендарного матроса Кошки – уродженця Вінниччини, а на початку XX століття – 75%.

Цікаво, що абсолютно ідентична картина спостерігається і в роки Другої світової війни. Як видно з таблиці в книзі А.Артем’єва «Братський бойовий союз народів СРСР у Великій Вітчизняній війні», у 1944 році українців в піхоті налічувалося 22,27% при 16,56% від загального населення СРСР. Дані за 1941-1942 рр. відсутні, а в 1943 частка українців була значно нижче, але це елементарно пояснюється окупацією всій території республіки. Ясно, що ситуація на початку і в кінці війни була приблизно однакова, а це значить, що як і 90 років тому, кожен четвертий захисник Севастополя був українцем.

б) не дуже багато «слави» в тому, щоб тричі обороняти фортецю від ворогів і тричі здати її з величезними втратами та присмаком зради.

Крім двох «героїчних оборон» Севастополя в 1854-1855 рр. та 1941-1942 рр., червоноармійці і червонофлотці захищали місто від німців ще й у квітні 1918 року, але результат у всіх трьох випадках був однаковий – утримати Севастополь не вдалося. Якщо відкинути всякі фантастичні цифри і звернутися до найбільш авторитетної праці Б.Урланіса «Війни та народонаселення Європи», то виходить, що сукупні російські втрати у Кримській війні – 153 тис. чол, а союзників – 156 тис., хоча втрати тих, що оборонялися повинні бути істотно нижче. Справжні розміри радянських і німецьких втрат під Севастополем в 1941-1942 рр. нам невідомі. Найточніший підрахунок на 1942 у Forczyk R. Sevastopol 1942: Von Manstein’s Triumph: 5,7 тис. вбитих та зниклих німців і 1,8 тис. румун на 18 тис. загиблих червоноармійців. По суті – це розгром захисників. А число полонених, тих, що оборонялися виявилося ще більш значним – 95 тис. чол., бо командування не провело навіть часткову евакуацію бійців! Не забувши, втім, врятувати політичну верхівку Севастопольського оборонного району.