Богдан Хмельницький, на відміну від «гетьманів-зрадників», ніколи не зраджував умовам союзу з Москвою і не шукав собі інших союзників?

Міфи і стереотипи

Богдан Хмельницький, на відміну від «гетьманів-зрадників», ніколи не зраджував умовам союзу з Москвою і не шукав собі інших союзників

 

Історична реальність

Союз Москвою тривав лише два роки. Хмельницький, як і всякий державний діяч своєї епохи, прагнув до пошуку союзів, що відповідають геополітичним інтересам України, керуючись принципом «немає вічних союзників, але є вічні інтереси»

Міф про непохитну вірність Хмельницького союзу з Росією – плід російської історичної міфології XVIII століття, який створив образ позитивного героя української історії, якому протиставлялися всі наступні «антигерої», які прагнули до суверенітету України.

Пошук зовнішніх союзників, здатних надати молодій козацькій державі військову допомогу проти Польщі, розпочався з самого початку Козацької революції 1648 р. Його першим військово-політичним партнером стало Кримське ханство. Потім пішов ряд переговорів з Османською імперією 1648-1653 рр. Цікаво, що отримати скільки-небудь відчутну допомогу, або хоча б сприяння, з боку Московської держави Хмельницькому довгий час не вдавалося. Кремль турбувало військове співробітництво козаків з татарами і лякав можливий розрив з Річчю Посполитою, до якого він не був готовий.

Переяславські домовленості 1654 р. гарантували Україні, в першу чергу, військову допомогу з боку Росії. Дії московської армії на Смоленщині відкрили другий фронт у війні з Польщею, послабивши її сили на українському театрі воєнних десйтвій. Однак, дуже скоро з’ясувалося, що в цій війні Кремль прагнути, насамперед, до досягнення своїх геополітичних цілей – відвоювання колись втрачених західноросійських регіонів і набуття білоруських територій, а не реальної допомоги Гетьманщині. Це підтвердило Віленське перемир’я, укладене в жовтня 1656 р. між Польщею і Росією в таємниці від України, і яке фактично перекреслило переяславські домовленості. Хмельницький, справедливо вважаючи себе вільним від попередніх зобов’язань перед Росією, зайнявся пошуком нових, більш надійних союзників для створення нової антипольської коаліції.

Підсумком цих пошуків стало створення потужного альянсу України, Трансільванії, Швеції та Бранденбурга. Війська протестантських держав спільно з гетьманською армією успішно діяли проти поляків на протязі 1655-1657 рр., фактично поставивши під загрозу суверенітет і територіальну цілісність Речі Посполитої (період, відомий в польській історії як «Потоп»). У продовження цього курсу, дипломати Хмельницького займалися підготовкою нових двосторонніх договорів з європейськими державами. Першим в їх ряду став союз з Трансільванським державою, підписаний в жовтні 1656 г. Другим – договір зі Швецією, підготовлений за життя Хмельницького і підписаний в правління його наступника Івана Виговського в октябре1657 р.

Що почитати:

Горобець В. Волимо царя східного…. Український Гетьманат та російська династія до і після Переяслава. – К.: Часопис «Критика», 2007. (http://www.twirpx.com/file/1452478/)

Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. – К., 1995 та наст. видання

Чухліб Т. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. – К., 2003.