Актуальне

Чи був Мазепа у молоді роки гульвісою і чи мав він безліч романів?

Міф
Мазепа у молоді роки був гульвісою і мав безліч романів, які не завжди безпечно закінчувалися.

Історична реальність

Що таке «легенда про Мазепу» і що лежить в її основі?

Зміст цієї легенди полягає в тому, що нібито Мазепа в молоді роки був коханцем однієї заміжньої шляхтянки, і її чоловік, довідавшись про це, жорстоко покарав юнака: прив’язав його до спини коня і випустив тварину через колючі чагарники в поле. Коріння цієї легенди сягає часів античності, де подібні сюжети бачимо в творах Еврипіда та Сенеки. Джерелом відомої всім з творів літератури ХІХ ст. «мазепинської легенди» став варіант античного сюжету, оповіданий Яном Хризостомом Пасеком з прив’язкою до реалій Речі Посполитої кінця XVII ст. та реальних осіб, що проживали у той час.

Причиною появи легенди вважається прагнення Я. Х. Пасека помститися І. Мазепі, з яким вони разом перебували на королівській службі, за те, що той видав його участь у змові конфедератів проти короля. У трактуванні Я. Х. Пасека, саме любовна пригода, яка нібито трапилась із І. Мазепою була причиною того, що він мусив покинути службу в Яна ІІ Казимира. У переказі поляка ця історія виглядала так: неподалік від маєтку Мазепи на Волині знаходився маєток Станіслава Фальбовського. Молодий шляхтич часто бував у домі Фальбовських і невдовзі закохався в дружину господаря та почав таємно з нею зустрічатись. Довідавшись про це, Фальбовський вистежив коханців і вирішив розправитися з Мазепою. Він наказав слугам роздягнути юнака, прив’язати його до коня і, налякавши того пострілами та ударами батогів, пустити додому навпростець крізь густі зарості терну та глоду. Звичайно, що поки кінь біг вузькими стежками не розбираючи дороги, колючі гілки шмагали тіло хлопця, і згодом воно все вкрилося кривавими ранами. Коли, нарешті, напівживий Мазепа доїхав до свого дому, то охорона та челядь спочатку не впізнали й не пустили його, а тому він мало не помер від втрати крові та переохолодження.

Іван Керітка (?). Мазепа зізнається у коханні Терезії, XVIII ст.

Іван Керітка . Мазепа зізнається у коханні Терезії, XVIII ст.

Ця історія, вигадана Я. Х. Пасеком і переказана Е. Отвиновським та Вольтером, стала джерелом багатьох літературних та художніх творів, які з’явилися в Європі та Америці протягом ХІХ ст, особливо в період розквіту такого мистецького напрямку як романтизм. Вона лягла в основу творів Дж.Г. Байрона, В. Гюго, Ю. Словацького та багатьох інших. Реальним підґрунтям цієї легенди стали справжні події, які сталися з І. Мазепою в молодості, коли він закохався у О. Загоровську і навіть став причиною розлучення подружжя Загоровських. Однак навряд чи ображений чоловік прекрасної панянки міг вигадати та піддати свого супротивника такому покаранню, про яке написав Я. Х. Пасек. Більше того, цей сюжет виявився настільки цікавим та прийнятним до втілення у творах літератури, живопису та музики, що згодом почали з’являтися нові «легенди» з певними видозмінами. Наприклад, у деяких варіантах цього переказу дуже колоритно описувалася сцена покарання: Мазепу нібито облили смолою, обваляли в пір’ї і таке страхіття відпустили в дикі степи. В інших варіантах робилося продовження, яке фактично ув’язувало цю пригоду з тим, як Мазепа потрапив в Україну. Зокрема, автори переповідали, як Мазепу, прив’язаного до коня задом наперед, дикий кінь заніс в українські степи (в інших варіаціях − на Запорожжя), де його врятували українські селяни (або дівчина, або запорозькі козаки).

Гораціо Верне. Мазепа та вовки, 1826 р.

Гораціо Верне. Мазепа та вовки, 1826 р.

Протягом ХІХ ст. різні варіанти «мазепинської легенди» стали у свою чергу підґрунтям для нової хвилі інтерпретацій образу юнака, привʼязаного до спини дикого коня. Зокрема, один зі сплесків популярності образу Мазепи припав на початок 60-х років ХІХ ст., коли персонаж на імʼя Мазепа несподівано став жінкою. Ця ідея прийшла в голову американському імпресаріо Джону Сміту, який запропонував цю роль актрисі Аді Ісаак Менкен. Відтоді на довгий час Мазепа почав асоціюватися із жінкою-вершницею, яка вправно виконувала складні трюки на коні в цирку. Водночас образ вершника, привʼязаного до спини коня задом наперед, став доволі популярним в європейській політичній карикатурі ХІХ ‒ першої третини ХХ ст.

У вітчизняній літературі та образотворчому мистецтві цей образ, окрім кількох живописних полотен та графічних малюнків, які стали ілюстраціями до окремих художніх творів чи біографій Мазепи, популярності не набув. Це цілком зрозуміло, бо для українців Мазепа завжди залишався реальною історичною постаттю. Відтак читачів більше цікавила його справжня біографія, аналіз причин його політичних кроків, ніж якісь маловірогідні пригоди його молодості.

Коментарі
Звичайний патріотизм повинен бути підкріплений надійними джерелами і фактами, які можна використовувати як для свого усвідомлення, так і для «ідеологічних дискусій».

© 2014-2016 Ликбез. Atlaskit.

Вгору