Чому українською наш проект називається «LikБез», а не «Лікнеп»?

Просвітницький проект «LikБез. Історичний фронт» існує з такою назвою з літа 2014 року. Головним майданчиком спільноти його учасників є веб-сайт www.likbez.org.ua, який наповнюється публікаціями українською, російською і часом англійською мовами. Крім того, наша спільнота започаткувала низку похідних проектів, брендованих словом «LikБез»: друковані видання, лекції «LikБез. Уроки історії».

У наших публікаціях ми часом називаємо себе «LIKБЕЗ», часом «Лікбез», але ніколи не представляємося як «Лікнеп» (від «ліквідація неписьменності»). Неодноразово читачі зверталися до нас: «а чому ж не Лікнеп?» Це питання доводиться часто чути/читати і на третьому році існування спільноти, тому відповідаємо тут, а потім будемо просто спрямовувати всіх небайдужих до цієї невеликої нотатки.

Наш «LIKБЕЗ» не лише за формою (ми не вчимо «читати і писати», що й було завданням радянського “лікнепу”), а й за змістом терміну має суттєві відмінності у порівнянні з “лікнепом”. Адже ми не надаємо першооснови знань і уявлень про минуле – їх будь-який дорослий читач і так вже має. Ми намагаємося спонукати до перегляду тих уявлень, які базуються на вигадках і міфах, тобто звертаємо увагу на недоліки в уже наявних знаннях, а не формуємо їх з нуля.

Ліквідація понятійної безграмотності – один із напрямків проекту «LikБез. Історичний фронт». Зрозуміло, що ми обмежуємося тими напрямками, де є фахівцями, тобто історичними знаннями. Тому не зазіхаємо на власне мовознавчі аспекти, бо це не наша царина. Просто використовуємо наявні напрацювання спеціалістів.

В опублікованих українськими мовознавцями словниках зазначається:

Безграмотний 2) Який не знає основ якої-небудь науки, галузі знань і т. ін. || Який містить багато помилок в якій-небудь ділянці знань, науки і т. ін.; неуцький. (Приклад із тлумачного словника).

Ми не намагаємося навчити людей писати та читати, тобто не ліквідуємо неписьменність. Це було завданням радянського лікнепу.  Ми ставимо завдання подолати історичну БЕЗГРАМОТНІСТЬ, намагаємося, щоб серед наших читачів не залишилося НЕОСВІЧЕНИХ в історичних знаннях людей.

НЕОСВІ́ЧЕНИЙ (який не здобув освіти), НЕВЧЕ́НИЙ, НЕОДУКО́ВАНИЙ заст.; МАЛОГРА́МОТНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙ підсил., БЕЗГРА́МОТНИЙ підсил. (який погано розбирається в якій-небудь галузі знань).

Інакше кажучи, ми намагаємось подолати невігластво, неуцтво, нерозвиненість історичних знань.

НЕВІ́ГЛАСТВО (недостатність або відсутність знань, необізнаність у якій-небудь галузі), НЕ́УЦТВО, НЕОСВІ́ЧЕНІСТЬ, НЕРОЗВИ́НЕНІСТЬ, СІ́РІСТЬ, ПІ́ТЬМА́ підсил., ТЕ́МРЯВА підсил., ТЕМНОТА́ розм. підсил., ТЬМА підсил. (неуцтво, культурна відсталість); НЕГРА́МОТНІСТЬ, БЕЗГРА́МОТНІСТЬ (незнання основ у якій-небудь галузі).

Два останні приклади – із академічного словника синонімів. Слів «неписьменний» чи «неписьменність» у цьому синонімічному ряду там не зазначено.

Ще одна деталь. Нам нерідко закидають щось на кшталт того, що “LIKБЕЗ”, мовляв, це “російськомовне скорочення”. Ймовірно, такі закиди лунають через наявні у свідомості образи минулого. Адже реально у часи існування радянського лікнепу (а це далеко не сучасність!),  як, втім, і раніше, навіть у значенні «невміння читати і писати», слова «неписьменність» і «безграмотність» були (і є до цього часу) синонімами і рівноцінними варіантами перекладу російськомовного слова «безграмотность». А в значенні «неуменье грамотно писать» у виданому у 1924 р. під редакцією Агатангела Кримського російсько-українському словнику взагалі вказувалося лише «безграмотність». Чи то А.Кримський  є русифікатор? Цікаво, що у виданому у 1930 р. (коли діяв скрипниківський правопис) українсько-російському словнику «неписьменність» перекладається як «неграмотность», а «безграмотність» як «безграмотность». Інакше кажучи, ті, хто закидає нам “російськомовну” помилку, насправді просто недостатньо  ознайомлені як із синонімами слова “неписьменність” в українській мові, так і з особливостями перекладу терміну “безграмотність”  з російської на українську мову і з української на російську.

Ідея бренду «LikБез» з’явилася не на порожньому місці. Першим поштовхом стала робота координатора проекту Кирила Галушка над книгою «Украинский национализм: ликбез для русских» (Київ: Темпора, 2010)  у 2008-2010 роках. Популярність сюжетів книжки та пропагованих у ній ідей ще на стадії підготовки засвідчила, що історичної просвіти потребують не  лише російські читачі, але й українські.

Але вже тоді було вирішено, що маємо справу не з «ліквідацією неписьменності», а «ліквідацією історичної неграмотності», що має набагато ширший контекст і смисли. У 2008-2010 роках видавництво «Темпора» зробило 4 випуски науково-популярної історичної серії «LIKBEZ-АБЕТКА», яка також сприяла закріпленню назви проекту.

Після перерви часів Януковича ми повернулися до реалізації тих ідей, які роками лежали у «шухляді», але вже у новому форматі ширшого загальнонаціонального просвітницького проекту.